Фольклорне свято

Тема. Благослови, мати, весну закликати!

Діти.

На веселе свято

До нас поспішайте,

Зиму проводжати,

Весну зустрічати!

Ще Зима по нашім краї 

На санчатах роз'їжджає.

Сніжок сипле без упину –

Вкрила ковдрою Вкраїну!

Де не гляну я - надворі

Всюди бачу білий колір!

Сніг січе безперестанку –

Зима трудиться із ранку!

І мороз не угаває,

Йому вітер помагає.

Подивіться, дітлахи:

Сніговик іде сюди!

Нам його Зима зліпила,

Білим снігом притрусила.

Не мети, не мети,

Зимонько, снігами.  

А приходь ти до нас

З танками й піснями!

(Входить Зима — «бабуся» з палицею в руках).

Зима.

Іду, іду-у, снігу намету!

З вами разом погуляю,

 Бо ще силу добру маю!

(Посипає сніг).

Ведуча.

Зимонько, зимонько, зупинися!

Снігом не труси.

І морозу морозити не вели.

- Дякуємо тобі, що завітала до нас. Але всьому

свій час. Твій останній місяць добіг половини.

А кажуть, що «у лютому сонце йде на літо», «коли

лютий дорогу підгриз, кидай сани, бери віз».

Зима. Хіба прийшов вже час мені з Весною

зустрічатися?

Ведуча. Аякже! Саме на Стрітення Зима з Весною

міряються силою. У народі говорять, що цього

дня ви змагаєтесь, і котра з вас переможе, та

й буде до кінця місяця господарювати.

  А у церквах на Стрітення освячують воду і свіч­ки.

Вони вважалися цілющими і захищали людей від грізних сил природи, від лиха і хвороб. Свічки, освячені цього дня, називають ще «громичними», бо вважається, що вони оберігають людей від грому та блискавки. Тому свято Стрітення у дав­нину ще називали «Громицею». От і ми запалимо свічечку, щоб вона зігріла наші серця і охороняла від зла.

(Ведуча запалює свічечку і передає хлопчику).

 — Ой, громице-свічечко! Святая водичечко! Дай здоров'я нам усім та достатку в кожен дім! Свічко-свічечко, гори, та діточок обережи! В щасті-долі щоб жили і здоров'я берегли!

 Дівчинка.

 А я у це велике свято

Набрала з криниці святої водиці.

Буду умиватися, буду сили набиратися.

 Ведуча.   Ось-ось,   Зимонько,   пропаде  твоя силонька.

(Зима сумно йде і сідає у куточку. Вбігають діти

в українських костюмах).

1-а дівчинка.

Благослови, мамо,

Весну закликати!

2-а дівчинка.

Весну закликати!

Зиму проводжати!

Ведуча. Благословляю, діти!

(Дівчатка стають у хоровод і співають пісню «Вийди сонечко»).

Весна.

Ось і я - Весна-красна,

Літа жаркого сестра.

Зроблю крок - і сонце сяє,

Все навколо оживає,

Прокидається від сну,

Чую пісню чарівну.

(діти співають веснянку «Це весна- дівчинка привітна»)

3-я дівчина. Весняночко-паняночко, де ти зимувала?

Весна. У садочку на кілочку пряла на сорочку.

Дівчатка. Ой, Весно, Весно, що ти нам принесла?

Весна.

На дерева — цвіту,

А на поле - жито,

На травичку - росу,

На дівчаток - красу,

А на хлопчиків - сили,

Щоб росли міцними.

Дівчатка. Ой, Весно, Весно, що ти нам принесла?

Весна.

Принесла вам літо,

Щоб родило жито,

Старим бабам - по лопаточці,

Молодицям - по дитяточці,

Чоловікам - по плужку,

Дівчаткам — квіточки,

Щоб сплели віночки,

А хлопчикам - по гілочці,

Щоб зробили сопілочки.

Ось вам мої гостинці.

(Розкидає квіти, діти співають пісню «Що з весною настає?»).

Діти.

Зійшли сніги, шумить вода,

Весною повіва;

Земля квіточки викида,

Буяє травка молода, ;

Все мертве ожива.

Веселе сонечко блищить,

Проміння щедро ллє,

Гайок привітливо шелестить,

Неначе кличе пригостить;

Струмочок виграє.

 Весна. Як гарно у вас на святі! Ой, а це хто у куточку притулився, такий сердитий та сумний?

Діти. Зима!

Весна. Але ж Зимі вже час тікати за ліси, за висо­кі гори, на далеку північ! Адже Весна-красна прийшла!

Зима. А ми ще подивимось, Весно, хто з нас сильніший?

Насуплю брови –

І вітер повіє

Усе захолоне,

Рятунку нема,

Під снігом замре все,

Засне й заніміє.

 Весна.

А я засміюся,

І сонце ласкаве     

 Засяє у небі,

Прокинуться луки,

Ліси і поля,

Усе розцвіте, заспімо

Зрадіє приходу моєму земля.

— Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе господарка з пустою торбою? Все, що працьовите літечко напрацювало, ти з'їла.

Зима. А от і не все! Не все!

(Зима знімає торбу, трусить нею, на підлогу сиплються крихти зерна).

Весна (сміється). Я краща від тебе, бо зі мною людям весело, вони співають, танцюю, а з тобою лише мерзнуть та ховаються по хатах.

(Діти виконують танець «Подоляночка»).

Зима. Не пущу тебе! Заморожу все. Ого-го!..

Ведуча. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, і ми вас обох любимо. Тебе, Зимонько, за веселі гірки та різдвяні розваги, а тебе, Веснонько,      о за тепле сонечко, квіти та великодні гостинці. Тож не сперечай­тесь,   а   краще   трохи   поз­магайтеся.

(Змагання двох команд — Зими і Весни. Перетягування канату)

 Зима. Бачу, ви мене зовсім не боїтеся. Покинули вже мене мої силоньки.

Весна. Бо прийшов час, Зимонько, вирушати тобі в дорогу - у далекий північний край, де морози і сніги. А в Україні я господарю­ватиму, рину землю прикрашатиму, зеленню! кві­тами, високими хлібами.

Зима. Що ж, Весно, твоя взяла! Збиратимусь я в дорогу.

Що ж, прощавайте, любі діти! За зиму ви поздоровішали, Пішли на користь і мороз, і сніг. І щічки ваші так порожевіли, Неначе маки розцвіли на них! Здорові будьте! Через рік я знову Свою вам казку принесу зимову. Чекайте ж на мене, готуйте лижі та санчата.

 (Зима  виходить.   Звучить  пісня «Щебетала пташечка»)

Учень.

          Ясне сонечко усміхається,

Зима білая вже лякається.

Зима холодная з хуртовинами

За горами вже, за долинами.

Всі ми Зиму проводжали,

Красу-Весну зустрічали.

Весно! Уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай!

Ведуча. З нетерпінням чекали люди на весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяючи люту зиму з морозами та завіями. Колись в Україні побутував цікавий звичай. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок -жайворонки. їх давали дітям, щоб віднес­ли в садок, підняли вгору і закликали весну. Здавна люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, .якими замикають холод, зиму і відмикають літо. За давніми леген­дами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм сріб­ним голосочком сповіщає: вже весна прийшла, а отже, час виходити в поле, орати, сіяти, щоб восени урожай зібрати.

(Діти пригощають глядачів печивом у вигляді жайворонків!)

-Діти , любі діти,

Діти-боженята,

Підійдіть до мене радісним гурточком, Жайворонків беріте, на високу гору ідіте, Пісеньок гарних співайте,

Весну-красну величайте!

(Звучить пісня «Тече вода з під явора»).